Інформаційний портал м.Тетіїв

Інформаційний портал м.Тетіїв

Головна сайтуДошка оголошеньФорум
Служба знайомствФотоГалереяГостьова книга
На сайті працює служба поздоровлень жителів Тетіївського району з Днем народження. Кожна організація має змогу добавити в базу власних працівників. Це може зробити кожен бажаючий. Зв`язуйтесь з нами.
Вітаємо!

Через 9 днів, 28.07.2018
святкуватиме свій
День народження


Рудюк
Володимир Федорович

генеральний директор СТОВ «Черепин». Депутат Тетіївської районної ради чотирьох скликань. Член партії”Сильна Україна”. Голова комісії з питань законності і правопорядку.


Через 9 днів, 28.07.2018
святкуватиме свій
День народження


Шубер
Леонід Михайлович

Директор ТОВ „Агротет”. Депутат Тетіївської районної ради трьох скликань. Член Народної Партії. Член комісії з питань законності і правопорядку.




Карта району.
Частина 1, Частина 2

Свята у світі

через 8 днів 27.07.2018
День системного адміністратора

через 18 днів 06.08.2018
Міжнародний день 'Лікарі миру за мир'

через 21 днів 09.08.2018
Міжнародний день корінних народів миру

через 24 днів 12.08.2018
Міжнародний день молоді

через 25 днів 13.08.2018
Всесвітній день лівші


Селючка.


Літо пробігло швидко. Яким воно було, Даринка і не пам'ятає. Було багато
клопотів. На ній же велика відповідальність - вона глядить меншу сестричку. Мама
після смерті тата постійно хворіє, і коло неї клопочеться бабуся. Вона переїхала
жити до них із села, бо мама ще квола. Даринка дуже хоче, щоб мама була здорова,
щоб знову була весела, щоб все було, як і раніше. Тоді мама не ходила б постійно
у чорній хустці, а вдягнула б своє яскраве плаття, взула б черевички на
підборах, і вони з татом пішли б до клубу дивитися новий фільм. Та цього вже
ніколи не буде... Сумно Даринці. Болить її маленьке серце і тривожиться - скоро
в школу... Що чекає її у цьому чужому їй містечку, в міській школі? У своєму
селі Даринка любила ходити до школи і вчилася непогано, хоч, по правді сказати,
не дуже й старалась. Букви чомусь виходили трохи нерівні і все вибігали за
лінію. А от арифметику вона любила. Дуже їй подобалось розв'язувати різні
приклади і задачі. Пам'ятає, як одного разу Ілля Ілліч завдав зробити ділення
числа з остачею. Даринка добросовісно взялася за виконання домашньої роботи.
Ділила, ділила, що й листків у чернетці не вистачило, вже й газету на столі
використала, а приклад ніяк не закінчується. Ох, і сміявся ввечері татко з Да-
ринки: «Ти вже скоро до воріт дописала б. якби я не прийшов з роботи». Він
допоміг швидко розібратися з прикладом. А хто ж тепер допоможе? Мама хворіє, а
бабуся вже старенька... Школа зустріла Даринку не дуже привітно. Велика,
двоповерхова, з широкими коридорами. А учнів так багато, як мурах у мурашнику.
Коли зайшла до класної кімнати, то остовпіла. Оце так-так! Скільки в неї тепер
однокласників! Зразу всіх і не охопиш поглядом. Вільне місце було лише за
останньою партою під стіною. її сусідом виявився рудий хлопчисько з такими ж
рудими веснянками. Даринка ще нікого в класі не знає. Бачить, як дівчатка скоса
поглядають на неї, придивляються, щось шепочуть, посміхаються одна до одної.
"Новенька, селючка", - чує шепіт Даринка. На перервах їй самотньо, тому вона
виходить з цього мурашника надвір. її увагу привернули яблуньки (побачила їх ще
з вікна класної кімнати). Веселим рядочком вони посаджені на шкільному подвір'ї.
Даринці пригадалося, як з, татком в селі садили вони садок біля нової хати, як
чекали перших яблучок...Приємний спогад приводить дівчинку до кучерявих красунь
тепер уже кожного дня. Біля однієї з них вона завжди присідає, піднімає голову і
роздивляється гілочки, листочки. їй так хочеться з кимось порозмовляти,
поділитися думками, зізнатися, що вона трохи боїться отого рудого хлопчика, бо
він боляче б'є по руці, коли вона піднімає її на уроці. Але Даринка тримається
стійко, піднімає другу руку, яка дальше від нього, хоч сльози підкрадаються до
очей. Та й очі чомусь почали погано бачити від задньої парти. Раніше такого
ніколи не було: і очі гарно бачили, і сльози до них не підкочувались. Даринка
шепоче до яблуньки, що вона знає уроки, та цей хлопчисько так уже їй дошкуляє...
Раптом ззаду пролунав сміх... Це дівчатка - однокласниці оточили Даринку і
насміхаються: "Ти не тільки селючка, ти ще й дивачка, розмовляєш з деревами.
Нумо її - до калюжі і забризкаємо водою". Даринка міцно стискає губи, щоб не
розплакатись. А дівчата, задоволені "жартом", регочуть: "Йди вже знову до своєї
яблуньки. Пожалійся їй, поплач біля неї", - і розбігаються. Зрадливі сльози таки
закапали рясно-рясно, але Даринка не вміє прискаржуватись і жалітися. Ніколи
вона цього не робила. Йде повільно додому. Біля воріт бачить "швидку допомогу".
"Знову - до мами! Як же їй допомогти?" - забуває про свій біль дівчинка. їй так
хочеться зробити для мами щось приємне, щоб вона усміхалася, не журилась і
пишалася своєю донькою. "Я ж у мами помічниця і порадниця, - думає Даринка. - А
я сльози розпустила. Це маму треба захищати і допомагати їй". І Даринка вирішує:
"Ось візьму і жодної трійки собі не дозволю. Вчитиму всі уроки і усно
відповідатиму гарно. А якщо той противний Валерка битиме по руці, виходитиму до
дошки... Буду відмінницею! Мама радітиме мною. І татко радів би!". Даринка
трудилася, вона старанно виконувала домашні завдання, бездоганно вчила напам'ять
вірші, навіть біля дзеркала тренувалась їх виразно читати, а правила так
завчала, що всі диктанти писала без помилок. І вдома Даринка допомагала по
господарству: мила посуд, підмітала, прибирала в кімнаті, носила відерцем воду з
колонки і ще опікувалася меншою сестричкою. І скрізь була терплячою! Вона завжди
пам'ятала свою обітницю: щоб нею раділа мама, щоб перед татком не було соромно.
Незабаром Даринка помітила, що до неї уважно придивляється Наталя Петрівна, її
класний керівник. Навіть рудий Валерка заповажав Даринку, бо міг у неї запитати
щось незрозуміле, а коли й підглянути на контрольній чи диктанті. Даринка не
пам'ятала зла і радо йому допомагала. Ось і закінчилась перша чверть. Весь 5-А
клас зібрався на виховну годину. До кімнати зайшла Наталя Петрівна, весела й
усміхнена, з табелями в руках. Учні затихли, в очікуванні дивилися на свого
класного керівника. Серце у Даринки затривожилось: чи принесе вона сьогодні
сюрприз для мами і бабусі? Наталя Петрівна все розповідає і розповідає про
навчання, поведінку. І раптом каже: "Діти, я сьогодні хочу вам сказати, що у
нашому класі на одну відмінницю стало більше. Це наша новенька дівчинка
Даринка". Хлопці здивовано оглянулися: оте непомітне дівчисько у кутку? А
дівчатка принишкли і не дивились на Даринку: їм, мабуть, було соромно за свою
поведінку. Один Валерка сидів гордовито: він же перший помітив, що Даринка добре
вчиться. А Наталя Петрівна вела далі, вона розповіла про сім'ю Даринки, про те,
яка вона мужня і терпляча дівчинка. Опісля Наталя Петрівна роздала табелі і
побажала всім добре відпочити на канікулах. Виховна година закінчилась. Дівчатка
обступили Даринку, заглядаючи в її табель, їм було ніяково. Першою заговорила
Надійка, яка найбільше їй дошкуляла, вона запропонувала дівчинці сісти біля неї.
Даринка не відмовилась, вона великодушно всім пробачила, бо в неї сьогодні
велика радість, і заспішила додому - їй якнайшвидше хотілося показати свій

       Сторінки:  1 2


Фото № 32
Вальс даруємо мамам
Вальс даруємо мамам
Це та інші фото ви можете переглятути в розділі ФотоГалерея

Наші партнери
tetiiv
tetiiv
tetiiv
tetiiv
"Фронт змін" Арсенія Яценюка
Випадковий анекдот

- Мам, у меня насморк!
- Сынок, у нас не может быть насморка, потому что мы коалы и едим листья эвкалипта!
- Мама, сколько раз тебе говорить, мы не коалы, а это не листья эвкалипта! И не надо лазить в мой стол!

Приходят к профессору два студента экзамен сдавать. По комбинаторике. В те еще времена. Домой пришли к профессору. Ну, сдавали, сдавали, за картами засиделись, за костями игральными, стемнело. А в то время и студенты, и профессора были бедные, домой их не отправишь, пришлось спать укладывать в профессорской трехкомнатной квартире. В одной комнате - два студента, в другой - профессор с женой, в третьей - профессорская дочь. Все чин по чину, спят.
Просыпается студент, думает, а хрен ли я с этим придурком лежу, пойду-ка профессорскую дочь навещу. Глядь в одну комнату - двеголовы из под одеяла торчат, ну то профессор с женой, глядь в другую - одна голова. Дочка! Юрк к ней под одеяло, спят.
Не спится и профессору. Встает среди ночи, дай, думает, к дочке перелягу, мало ли что от этих балбесов ждать. Шнырь в одну комнату, две головы, - ага, студенты, шнырь в другую - одна, дочка, не иначе. Прыг - спит.
Ну, тута и второй студент проснулся, и, как вы уже догадались, отправился по стопам друга, на поиски профессорской дочки.
Утро. Просыпается профессор. Один. В комнате студентов. Хм... Заглядывает в одну комнату - там студент с дочкой, в другую - студент с женой. Чешет репу:
- Сколько лет преподаю комбинаторику, но таких бл*дских перестановок еще не видел !!!

Еще анекдотов >>
Хмельницьки національний Університет

 Український сертифікаційний центр 

 Представник центру в м.Тетіїв

 Романюк Сергій Миколайович

 тел.             096-949-89-39
Державні свята

Сьогодні: День металурга

через 7 днів 26.07.2018
День працівника торгівлі

через 13 днів 01.08.2018
День Військово-Морських Сил України.

через 14 днів 02.08.2018
День аеромобільних військ

через 20 днів 08.08.2018
День військового зв'язку

через 21 днів 09.08.2018
День будівельника

через 21 днів 09.08.2018
День працівників ветеринарної медицини

Вся реклама, повідомлення, оголошення розміщуються БЕЗКОШТОВНО.
Загальна адреса для спілкування - admin@tetiiv.net. Телефон - 5-24-36.
При копіюванні інформації з цього сайту вказуйте джерело.