Інформаційний портал м.Тетіїв

Інформаційний портал м.Тетіїв

Головна сайтуДошка оголошеньФорум
Служба знайомствФотоГалереяГостьова книга
На сайті працює служба поздоровлень жителів Тетіївського району з Днем народження. Кожна організація має змогу добавити в базу власних працівників. Це може зробити кожен бажаючий. Зв`язуйтесь з нами.
Вітаємо!

Через 18 днів, 10.06.2018
святкуватиме свій
День народження


Гончар
Тетяна Іванівна

Працівник Кашперівської медичної амбулаторії. Депутат Тетіївської районної ради. Член виконкому Кашперівської сільської ради. Член Української соціал-демократичної партії. Член комісії – з питань регламенту, депутатської етики, забезпечення діяльності депутатів.


Через 30 днів, 22.06.2018
святкуватиме свій
День народження


Початун
Віталій Миколайович

Депутат Тетіївської районної рди. Член партії „УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка”. Член комісії з питань комунальної власності та підприємництва.




Карта району.
Частина 1, Частина 2

Свята у світі

Завтра: День слов'янської письменності та культури

через 1 день 24.05.2018
День слов'янської письменності та культури

через 8 днів 31.05.2018
Всесвітній день без тютюну

через 9 днів 01.06.2018
Міжнародний день захисту дітей

через 12 днів 04.06.2018
Міжнародний день дітей - жертв агресії

через 13 днів 05.06.2018
Всесвітній день навколишнього середовища

через 25 днів 17.06.2018
Всесвітній день боротьби з опустелюванням та засухою


Пілюля.


Ніна Василівна поспішно штовхнула масивні двері державної установи і
полегшено зітхнула. Знадвору війнуло свіжістю і приємною осінньою прохолодою. їй
хотілося якнайшвидше покинути це приміщення, але ноги переступали східцями
спроквола, наче напхані ватою. У дворі вже озирнулася, окинула поглядом будинок
позаду себе і враз відчула, як повіяло від нього холодом і приниженням. Навіть
вікна зблискували якось зневажливо і зверхньо. " І сюди йдуть прості люди з
надією на допомогу, з вірою у справедливість?"' - сумовито усміхнулась краєчком
уст Ніна Василівна. А в дійсності? Що вона тут сьогодні почула? Невже в людські
уста вкладено було Слово, щоб ним ображати? Де проста чемність, люб'язність,
повага, культура ділового спілкування, врешті решт? І доки це буде тривати?..
Вона ставила і ставила собі запитання, вони роїлися в голові, як дошкульні мухи
в Спасівку, і здавалося, що не буде їм кінця-краю, не буде й відповіді на них...
Повільно йшла широкою вулицею вниз до центральної площі. Несла важкі думки;
гіркоту і сором за інших ховала глибоко в собі, байдуже споглядаючи навколишній
світ; намагалася не згадувати, те, що сталося, але почуті нею грубі слова, мов
цвяхи, забиті в душу, ятрились і кровоточили... Відчула, як щось нестримно
притягує погляд. Мимоволі звела очі догори і. вражена побаченим, на мить
призупинилась. А вже коли йшла, то не відводила погляду від захоплюючої
панорами, що відкривалася перед нею. Церква! Вона, наче диво-острів, пливла в
синьому небесному морі. Останні промені призахідного сонця лагідно тулилися до
куполів, а вони тихо сяяли і ніжились в блакитно-золотій купелі спокою і
блаженства. Пінисті хмарки кучерявились за хрестами, ще більше вирізняючи їх на
тлі вечірнього неба. Правильні трикутники зелених верхівок паркових ялин наче
з'єднували земну красу з небесною... На якусь мить Ніні Василівні здалося, що
вона потрапила в інший світ, в інший часовий вимір, де немає образ, пліток,
грубощів, недовіри, а є лише Божа благодать. На очі навернулися сльози, вона
відчула, як прозора поволока віддаляє її від суєтності мирського життя... На
душі стало трохи легше. Так і прийшла додому, наче вві сні. Заглянула в кімнату
до хворого чоловіка. Він дрімав, вона й собі присіла на хвильку в крісло у
передпокої і прикрила очі. В голові замерехтіли події: і теперішні, і колишні.
Вони, переганяючи одна одну, ніяк не могли вибудуватись у якийсь послідовний
ланцюжок. Скільки пережитого, скільки побаченого нею на віку... Голоси, обличчя,
наче кадри з її життя, то з'являлися, то, погойдуючись, розпливались, танули і
зникали зовсім. Ніна Василівна не намагалась розібратися в них, безсило
піддалася їх вільному плину... Ось вона - медсестра райлікарні, працьовита,
уважна, вимоглива до себе і до інших. Скрізь порядок і чистота, бо на ній велика
відповідальність за життя хворих, за це її поважають люди...Несподівано пам'ять
перестрибує далеко назад. з'являються спекотні цілинні степи. Здавалося, не буде
кінця і краю цій жовто-коричневій масі, що мчить їм назустріч у вікнах потягу,
де він і вона - молоде подружжя - їдуть із комсомольською путівкою освоювати
цілинний край (а медсестри там дуже потрібні). їдуть у невідомість із маленьким
дитятком на руках... То була їх молодість.. . Як це давно минулось... Наразі -
глибока печаль і біль у серці: тяжко захворів чоловік (спасибі дітям - опікують
дорогими ліками), та й сама вже досягла пенсійного віку. І їй досить відверто
про це нагадували. Ще відчуває, що може працювати, ще є сили, вміння, чималий
досвід... Втрата роботи її лякає до нестями - все життя звикла бути серед людей.
Де подітися? Але... Ніна Василівна мимоволі посміхається при згадці про свою
нову роботу (її запросили попрацювати у школі), бо коли увійшла в цей шум і
гамір, в череду уроків і перерв, їй стало не по собі. Тепер розуміє, що не кожен
може звикнути працювати в цьому шкільному "вулику": скільки треба мати здоров'я,
витримки, сил... В школі її рятують дитячі очі; в них радість і сміх, а часом і
біль, і страждання, і надія на захист. Чим може. тим допомагає дітям, вчителям,
працівникам школи: кому - пігулками, краплями, уколами, а кому просто лагідним
словом, співчуттям, доброю порадою. Всю душу вкладає в роботу. Одна біда - немає
коштів на ліки.. .Але вона не жаліє ні своїх ніг, ні часу, і не соромиться йти
до різних підприємців, щоб випросити хоч якусь копійку для чужих дітей, бо в
такому часі ми зараз живемо... виживаємо. .. І добрі люди йдуть назустріч...
"'За твою ініціативу і відданість тебе сьогодні й покарано. Підозри і плітки не
дають спокою бездушним особам, вони не можуть повірити в чисті добрі наміри," -
запекло під серцем в Ніни Василівни, і гнітюча сьогоднішня подія знову почала
виповзати із підсвідомості. Великим зусиллям жінка відганяє її, дає волю
приємним спогадам... Перемагає-таки згадка про дитячі очі, серця вчителів,
артеріальні тиски... А те, що вона потрібна людям, трохи заспокоює і огортає
тіло лагідним теплом, повільно занурює в сон... Метушиться ніби вона в своїй
робочій кімнатці: пливуть перед нею різночубі голівки її пацієнтів, сліпуче
біліє кушетка і винувато світиться напівпорожня шафка для ліків...Ліки ?! Ліки!
Ліки! Голову стискає біль... Аж раптом це вже інша кімната, бо стоїть вона на
новому яскраво-пухнастому килимі. Блискучий паркет сліпить очі. Вона тремтить чи
то від холоду, чи від страху. А постаті, що сидять за столом, оживають,
витягують до неї свої довгі шиї, сичать і б'ють крилами, наче гуси, намагаються
її вщипнути, а далі зриваються на дике ґелґотання: " А куди ти діваєш всі гроші?
А ліки? А, може, ти їх використовуєш для своїх потреб?'". Із-за столу в гніві
піднімається дика жіноча примара, вона єхидно кривить губи і вже знайомим
голосом репетує до Ніни Василівни: "За все треба дітям розписуватись: за кожну
пігулку, за кожен укол, за кожну краплю ліків! А вчителя нема чого рятувати у
школі! Хай свої пілюлі і уколи носить із собою! Ти бач, у нього тиск є і
серце!". Ніна Василівна, зіщулившись, задкує, хоче зникнути з кімнати,
провалитися, розтанути, аби не чути цих інтонацій, слів, які руйнують гармонію,

       Сторінки:  1 2


Фото № 103
1 вересня 2007 рік (10А)
1 вересня 2007 рік (10А)
Це та інші фото ви можете переглятути в розділі ФотоГалерея

Наші партнери
tetiiv
tetiiv
tetiiv
tetiiv
"Фронт змін" Арсенія Яценюка
Випадковий анекдот

Мастер Ли и Мастер Лю делали лучшие в Японии мечи. Но Мастер Ли делал
мечи для убийства, а Мастер Лю для защиты. И поспорили они, чьи же мечи
лучше. Чтобы разрешить спор воткнули они их в бурные горные ручьи и
пустили по течению лепестки роз. Все лепестки проплывающие через меч
Мастера Ли были разделены надвое. Ни один лепесток не проплыл через меч
Мастера Лю.

Мастер Касперский и Мастер Нортон делают антивирусы. Все вирусы попавшие
в систему, которую охраняет Нортон оказываются уничтоженными. Ни один
вирус не попадет в систему охраняемую Касперским, потому что при полной
его загрузке процессор не успевает общаться с сетью...


- Саша, ты мне зефир подарил, чтобы со мной переспать?
- Да.
- Дима, а ты мне квартиру подарил, чтобы со мной переспать?
- Да.
- Сережа, а ты мне яхту подарил, чтобы со мной переспать?
- Да.
- Что-то я с зефиром облажалась.

Еще анекдотов >>
Хмельницьки національний Університет

 Український сертифікаційний центр 

 Представник центру в м.Тетіїв

 Романюк Сергій Миколайович

 тел.             096-949-89-39
Державні свята

через 5 днів 28.05.2018
День прикордонника

через 6 днів 29.05.2018
День миротворця ООН

через 8 днів 31.05.2018
День працівників видавництва, поліграфії та книгорозповсюдження

через 11 днів 03.06.2018
День працівників водного господарства.

через 12 днів 04.06.2018
Всесвітній день охорони навколишнього середовища

через 14 днів 06.06.2018
День журналіста

Вся реклама, повідомлення, оголошення розміщуються БЕЗКОШТОВНО.
Загальна адреса для спілкування - admin@tetiiv.net. Телефон - 5-24-36.
При копіюванні інформації з цього сайту вказуйте джерело.