Інформаційний портал м.Тетіїв

Інформаційний портал м.Тетіїв

Головна сайтуДошка оголошеньФорум
Служба знайомствФотоГалереяГостьова книга
На сайті працює служба поздоровлень жителів Тетіївського району з Днем народження. Кожна організація має змогу добавити в базу власних працівників. Це може зробити кожен бажаючий. Зв`язуйтесь з нами.
Вітаємо!

Через 5 днів, 26.09.2018
святкуватиме свій
День народження


Дворковий
Анатолій Андрійович

Начальник Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції. Депутат районної ради. Член Партії регіонів. Член комісії з питань законності і правопорядку.


Через 9 днів, 30.09.2018
святкуватиме свій
День народження


Безугла
Надія Василівна

Начальник Тетіївського районного відділення НАСК „Оранта”. Депутат Тетіївської міської, трьох скликань Тетіївської районної рад. Відмінник народної освіти УРСР. Член Партії регіонів. Член комісії з питань соціально-економічного та культурного розвитку.




Карта району.
Частина 1, Частина 2

Свята у світі

Сьогодні: Міжнародний день миру. Відзначається за рішенням Генеральної Асамблеї ООН як день глобального закінчення вогню, воєнних дій та відмови від насильства

через 4 дня 25.09.2018
Всесвітній день моря. Один з міжнародних днів у системі ООН

через 10 днів 01.10.2018
Міжнародний день людей похилого віку.Проголошено Генеральною Асамблеєю ООН у 1990 році

через 10 днів 01.10.2018
Міжнародний день музики. Проголошено у 1975 році за рішенням ЮНЕСКО

через 10 днів 01.10.2018
Всесвітній день середовища проживання

через 11 днів 02.10.2018
Всесвітній день архітектури. Засновано Міжнародною спілкою архітекторів

через 13 днів 04.10.2018
Всесвітній день тварин. Проголошено з метою підвищення громадськістю свідомості щодо необхідності захисту навколишнього середовища та з метою активного захисту тварин


Оксана


Оксана встала вдосвіта. Літній ранок ледь торкався сіро-синім крилом вікон,
хатні сутінки вкрадливо розповзалися, ховаючись по закутках. Глянула на
подружній портрет над ліжком, де вони з Василем у весільному вбранні схилили
голови одне до одного, і привіталась до свого чоловіка - молодого, усміхненого
білочубого красеня на портреті. Так робила щоранку, встаючи до роботи, відтоді,
як Василь пішов на фронт. Зовсім не таким він був у той страшний день, коли
забіг додому попрощатися. Швидко зібрав такі-сякі пожитки. Обернувся до неї і
дітей, завмер на мить, окидаю-чи їх поглядом. А потім кинувся пригортати і
цілувати голівки старшеньких донечок. Звівшись, вдивлявся в обличчя Оксани, наче
запам'ятовував кожну рисочку. Вона в розпачі стояла з маленьким синочком на
руках (дитя тільки-но спиналося на ніжки). Василь міцно поцілував її в губи,
винувато і благально глянув у вічі: "Оксаночко! Збережи дітей, що б не було!
Особливо пильнуй Дмитри-ка - дуже ще маленький". А сам підхопив сина на руки,
підняв високо над собою: "Живи, синку! Рости! Будь розумником!". Міцно притискав
його до грудей. Ховаючи синове тільце за широкими батьківськими долонями,
притуляв свою голову до синової голівки, і Оксана помітила, як здригаються його
плечі. Таким і залишився в її очах, сповнений любові і зажури. Таким і приходив
до неї в нічному мареві. Вона була вдячна долі і за це, бо з того дня, як пішов
Василь з дому, не було ще від нього жодної звісточки. ...Жінка заглянула на піч:
там розкидисто-солодко спало трійко діток - її найцінніший скарб, її материнська
радість і печаль. Прикрила дітей рядниною, попідтикала краї і стала поратись
коло печі. Швиденько розпалила сухі дрівцята, приставила горнятка з водою до
вогню і заходилася готувати їжу. Поспішала, бо мала на городі вранішню роботу.
Коли в горнятках закипіло і забулькало, розсунула жар, прикрила піч затулкою
(хай домліває і сніданок, і обід), а сама поспіхом вийшла на подвір'я... Сонце
от-от збиралося визирнути із-за обрію, тому Оксана вхопила сапу і стежкою збігла
вниз, до картоплі (хотіла від берега почати роботу). Картопля широкою стіною вже
чекала на неї. Стебла з ночі виструнчились, попіднімали вушка-листочки сильні,
розложисті (уже викинули голівки з цвітом). Суха земля від вчорашнього дощу
відійшла за ніч і була волога. "Горнути буде добре", - думала молода жінка.
Картопля тішила її, бо давала всі види на врожай (буде чим годувати дітей).
Підгортала корчі розмашисто, вправно - хотіла якнайшвидше використати вранішню
прохолоду і встигнути до пекучого червневого сонцестояння. Роса стікала з листя
на її босі ноги, змочувала легку сукенку, яка сором'язливо тулилася до жінки,
виказуючи витонченість і цнотливість молодого тіла. Робота йшла швидко, думки
теж не барилися. Снували одна за одною, збивалися в густе плетиво і завжди
зводились до одного запитання: "Де ж Василь? Чи живий?". Не сходив він з очей,
де б не була Оксана. Вже третє літечко цвіте картоплями, зеленіє вербами в
березі, витьохкує солов'ями - дарма, що йде війна. Ще позаминулого літа, як
німці увійшли в село, пройшла чутка, що багато наших військовополонених зігнали
під Умань. Важкопоранених або безнадійних віддавали родичам. Жінки із села
наймали коней і їздили туди. їздила і вона, лишала дітей на сусідку. Ходила
попід колючою проволокою, просила німецьку охорону допустити її до огорожі,
вигукувала ім'я та прізвище до полонених за огорожею, але не з'явився її Василь
ні першого дня, ні другого, ні третього. Так і пішла додому вже пішки. Такого
там набачилася... Обливається серце жалем у жінки. Чи живий? А, може, де
мучиться? І нема кому й водички подати... Бризнула роса чи. може, сльоза на
обличчя. Кінчиком хустинки втерла лице, перевела подих і підгортала далі.
Горталися і її думки... Темної ночі хтось стиха постукав у вікно. Оксана миттю
припала до шибки. "Може, Василь!" - тріпнулося серце. Знадвору почувся
притишений незнайомий, майже дитячий голос: "Хозяюшка! Открой! Впусти в дом!
Пленные ми! Сбежали!". Тихо зойкнула і кинулася до дверей, відсунула засув, а в
самої вже билася думка: "Може, і мій Василь вибереться з полону!". В хату
ввійшло двоє юнаків, один із них майже втягнув на собі іншого. Швидко закрила за
ними двері. Неподалік, в сусідах, жив сільський староста Савка, роками, як її
Василь. Вредний був Савка. лихий до людей. Всім серцем ненавиділа його Оксана,
дарма, що росли на одному кутку. Дуже вислужувався перед німецькими зайдами (а
ще колись до неї залицявся!). Аж здригнулася при згадці про нього.
- Хозяюшка, водічки би нам! - попросили хлопці. Швидко внесла з комірчини
ночви, витягнула з печі ще теплий горщик з водою, в запічку вишукала захований
обмилок, дістала зі скрині шматок чистого білого полотна (тримала Василеві на
сорочку). Все це робила навпомацки, боялася світити. Поки хлопці обмивали рани і
перев'язували один одного, перенесла сонних дітей з печі на лежанку і наказала
втікачам лізти на піч. Потім подала їм по картоплині, що залишилася з вечері.
Розсунула заслінку на печі, кинула собі кожушину на лаву і сіла. Так і просиділа
до ранку. Тільки тепер переляк охопив усе її тіло. Що ж буде завтра? У неї ж
діти... І огидний Савка (вже кілька раз помічала) кидає на неї липкі погляди,
хоч вона і виду не подає, що бачить їх. Вже десь перед ранком почула шепіт:
"Хозяюшка! Ти не беспокойся, ми немножко окрепнем і уйдьом". Але ці слова Оксану
не заспокоїли. Страх не покидав її. Тому дітям наказала не заглядати на піч, не
відкривати заслінку і сидіти тихо в хаті, а сама як виходила куди, то змушувала
дітей закриватися і знадвору накидала на двері защіпку. В такій тривозі пройшло
півтора тижні, поки юнаки зміцніли (вже ж допомагала їм чим могла). Такої ж
темної ночі вони попрощалися, подякували щиро і пішли. Хто вони і звідки - не
спитала. Звали одне одного Іваном і Володимиром і були з далекої Росії. Так і
розтанули серед нічного мороку у верболозі понад берегом маленької річечки, яка
повела їх до Чорного лісу, "к своїм", - як вони говорили. Чи ж добралися до
своїх? Чи живі? Такі ж іще молодесенькі... Після того не могла Оксана спати

       Сторінки:  1 2 3


Фото № 50
СШ №3
СШ №3
Це та інші фото ви можете переглятути в розділі ФотоГалерея

Наші партнери
tetiiv
tetiiv
tetiiv
tetiiv
"Фронт змін" Арсенія Яценюка
Випадковий анекдот

- Бабушка, ты сама пришла?
- Сама, внучек, сама.
- А папа сказал, что тебя черти принесли.

- А чем вы думаете занятся?
- вот вернусь в село, папенькино дело продолжу..
- стало-быть бухать будете?

Еще анекдотов >>
Хмельницьки національний Університет

 Український сертифікаційний центр 

 Представник центру в м.Тетіїв

 Романюк Сергій Миколайович

 тел.             096-949-89-39
Державні свята

Вчора: День працівників лісу

Сьогодні: Міжнародний день миру

Завтра: День партизанської слави

через 1 день 22.09.2018
День партизанської слави

через 6 днів 27.09.2018
Всесвітній день туризму

через 6 днів 27.09.2018
День машинобудування

через 9 днів 30.09.2018
Всеукраїнський день бібліотек

через 10 днів 01.10.2018
Міжнародний день людей похилого віку

через 10 днів 01.10.2018
Міжнародний день музики

Вся реклама, повідомлення, оголошення розміщуються БЕЗКОШТОВНО.
Загальна адреса для спілкування - admin@tetiiv.net. Телефон - 5-24-36.
При копіюванні інформації з цього сайту вказуйте джерело.