Інформаційний портал м.Тетіїв

Інформаційний портал м.Тетіїв

Головна сайтуДошка оголошеньФорум
Служба знайомствФотоГалереяГостьова книга
На сайті працює служба поздоровлень жителів Тетіївського району з Днем народження. Кожна організація має змогу добавити в базу власних працівників. Це може зробити кожен бажаючий. Зв`язуйтесь з нами.
Вітаємо!

Через 9 днів, 28.07.2018
святкуватиме свій
День народження


Рудюк
Володимир Федорович

генеральний директор СТОВ «Черепин». Депутат Тетіївської районної ради чотирьох скликань. Член партії”Сильна Україна”. Голова комісії з питань законності і правопорядку.


Через 9 днів, 28.07.2018
святкуватиме свій
День народження


Шубер
Леонід Михайлович

Директор ТОВ „Агротет”. Депутат Тетіївської районної ради трьох скликань. Член Народної Партії. Член комісії з питань законності і правопорядку.




Карта району.
Частина 1, Частина 2

Свята у світі

через 8 днів 27.07.2018
День системного адміністратора

через 18 днів 06.08.2018
Міжнародний день 'Лікарі миру за мир'

через 21 днів 09.08.2018
Міжнародний день корінних народів миру

через 24 днів 12.08.2018
Міжнародний день молоді

через 25 днів 13.08.2018
Всесвітній день лівші


Недописаний лист


...Світлана, заклопотана суботнім прибиранням, вибігла у двір. Поспішала,
хотіла впоратись завидна, бо у грудні темніє рано. На парканчику вже чекали на
неї раніше витрушені і акуратно складені килимки. "Пройняті морозцем,
почищені сипучим сніжком, принесуть вони у кімнату приємну свіжість, - раділа
дівчина, пробираючись по глибокому снігу до паркану. - А снігу в цьому році
зима не пожаліла - насипала досхочу, - втішалась, як мала дитина". Вона
любила сніжні зими. Тоді білий світ справді ставав білим, вражав чистотою і
незайманістю. Снігова ідилія створювала ілюзію первозданності і загадковості.
Навіть звичайнісінька билинка виглядала з-під химерної кучугури, наче якесь
чудернацьке створіння. Зимова казка наповнювала дівочу душу трепетним
очікуванням чогось незвичайного, таємничого. Забираючи на оберемок килимки,
Світлана відчула, як сонячний промінчик прощально торкнувся її обличчя. Дівчина
мимоволі усміхнулася йому навстріч і, милуючись дивовижною картиною зимового
вечора, зупинилась на мить: вечірнє сонце заходило на спочинок. Зморене за
день, воно ще якусь хвилю тремтіло низенько на видноколі, а потім безсило
потонуло в холодних обіймах небокраю, залишаючи за собою багряно-палаючий
обрій. "Мороз буде добрячий!" - осяяна західною загравою, Світлана
весело потупала біля дверей, обтрушуючи сніг. Швидко домила підлогу, простелила
килимки рівненькими рядочками і випросталась на порозі: "Встигла-таки до
темряви". Обвела задоволеним поглядом свою невеличку затишну оселю.
Кімната світилась чистотою і скромністю - нічого зайвого: поличка з книжками,
шафа для одягу, дбайливо застелене ліжко з вишитою подушкою, килимок на стіні з
двома лебедями на озері і улюблене місце молоденької вчительки - письмовий стіл
біля вікна із настільною лампою та купкою учнівських зошитів. У кімнаті вже
панували сутінки. В грубці зрідка потріскували дрова, тепло розливалося по всіх
кутках хатини. Світлана підкинула у вогонь дрівцят, сіла до столу і ввімкнула
лампу. По тілу розтікалась солодкувато-підступна втома. "Завтра неділя -
встигну відпочити, -бадьорилась дівчина, - а сьогоднішній вечір буде
присвячений. . .йому! Нарешті відпишу листа...". Докори сумління знову
підступили до неї. Мала провину перед дорогою для неї людиною: давно не
відписувала коханому листа, а він уперто чекав відповіді і теж мовчав. Подумки
вона ніколи з ним не розлучалася: і в мріях, і в снах коханий був завжди поруч.
Але ж він чекає листа! Тому лагідно торкнулася дитячих зошитів, наче
вибачалась, і рішуче підсунула до себе чистий аркуш. Чітким школярським
почерком вивела: "Здрастуй, любий!"... Думки налетіли зграєю і всі
хотіли вміститися одночасно. Стільки всього збиралася написати: і про улюблену
роботу, і про своїх вихованців, і про те, що скучила й чекає - не дочекається
новорічних і різдвяних свят, коли вони зможуть нарешті зустрітися... Радісна
хвиля дівочих мрій хлюпнула в серце і затопила його... Щасливий погляд ковзнув
по аркушу, минув пучок світла від лампи і застиг на притемненій шторі вікна. І
в ту ж мить із нічної далини виринули близькі серцю обриси, засяяли до щему
лагідні і привітні очі, усміхнулись спраглі уста... Раптом у вікно постукали...
Світлана від несподіванки здригнулась і впустила ручку. Знадвору почулося
приглушено тривожне: "Світлано Сергіївно! Це я, сусідка, баба
Василина!" Дівчина упізнала голос, швидко отямившись, вискочила в
коридорчик, відкинула клямку і відчинила навстіж двері. Світло вихопило із
темряви стареньку зігнуту постать біля східців. Бабуся Василина не збиралась
заходити, приглядаючись до Світлани, обережно заговорила: "Надійка
захворіла в нас! Вже другу ніч висока температура, болить горло, нічого не
їсть. Викликали фельдшера, але вона не хоче пити ліки, не слухається ні мене,
ні батька, плаче, кличе матір, а це стала вас згадувати, просить, щоб я вас
привела... То ви...". Далі Світлана не слухала. Метнулась до кімнати,
накинула пальто, вимкнула світло і поспішила за бабусею. Аж тільки тепер їй
прояснилося те, що цілий день крутилося у свідомості, та за шкільними клопотами
вилетіло з голови: "Чомусь до мене не забігає Надійка"... У кімнаті,
на ліжечку, з обв'язаним горлечком і розпашілими щічками стояло мале дівчатко,
міцно тримаючись за металеві поручні. З яким нетерпінням дитя чекало на
Світлану, було видно із рвучко протягнутих до неї рученят і хворобливо зоріючих
заплаканих очей. Дівчина по-материнськи притиснула маленьке тільце до грудей, і
маля щосили обвило її за шию гарячими рученятами. Цілий потік ніжності вирвався
у Світлани на волю: вона гладила голівку і личко дитини, пестила біляві
кучерики, шепотіла ласкаві слова. Говорила вона їх легко, просто, сама не
розуміючи, що народжуються вони з глибокої підсвідомості правічного
материнства. Надійка довірливо дивилася в очі Світлани Сергіївни і виконувала
все, що та прохала: ковтала пігулки, пила тепле молоко з медом, слухняно
дозволяла ставити собі на груди і спинку компреси, дивуючи цим бабусю Василину.
...Гарячка трималася довго. Світлана терпляче погойдувала на руках закутане в
ковдрочку дитя, стиха шепотіла колискову, наче молитву. У хаті було тихо. Десь
монотонно цокав годинник, наганяв дрімоту. Ліниво блимав нічник. Міцно спала
старшенька сестричка Надійки, знесилена заснула і бабця Василина. Чужа хата,
чужі люди, але чомусь тягнеться до них серце... Світлана намагалася не
згадувати той страшний погожий осінній день, але чорною плямою він випливав із
пам'яті, судомив тіло, і невимовний жаль до людського горя тривожив душу... Ще
ніколи не збирало стільки людей шкільне подвір'я. Прощалися з молодою
вчителькою. Несподівана смерть вирвала її, красиву і повну сил, з цього світу.
Зчорнілі вікна школи журно блищали проти сонця, незворушно стояли берези, тихо
гублячи жовті сльози, безутішно здригалися плечі чоловіка, уже без сліз
горнулися до материнських холодних рук двійко малих донечок... " Що ж мені

       Сторінки:  1 2


Фото № 106
1 вересня 2007 рік (10А)
1 вересня 2007 рік (10А)
Це та інші фото ви можете переглятути в розділі ФотоГалерея

Наші партнери
tetiiv
tetiiv
tetiiv
tetiiv
"Фронт змін" Арсенія Яценюка
Випадковий анекдот

Приходят к профессору два студента экзамен сдавать. По комбинаторике. В те еще времена. Домой пришли к профессору. Ну, сдавали, сдавали, за картами засиделись, за костями игральными, стемнело. А в то время и студенты, и профессора были бедные, домой их не отправишь, пришлось спать укладывать в профессорской трехкомнатной квартире. В одной комнате - два студента, в другой - профессор с женой, в третьей - профессорская дочь. Все чин по чину, спят.
Просыпается студент, думает, а хрен ли я с этим придурком лежу, пойду-ка профессорскую дочь навещу. Глядь в одну комнату - двеголовы из под одеяла торчат, ну то профессор с женой, глядь в другую - одна голова. Дочка! Юрк к ней под одеяло, спят.
Не спится и профессору. Встает среди ночи, дай, думает, к дочке перелягу, мало ли что от этих балбесов ждать. Шнырь в одну комнату, две головы, - ага, студенты, шнырь в другую - одна, дочка, не иначе. Прыг - спит.
Ну, тута и второй студент проснулся, и, как вы уже догадались, отправился по стопам друга, на поиски профессорской дочки.
Утро. Просыпается профессор. Один. В комнате студентов. Хм... Заглядывает в одну комнату - там студент с дочкой, в другую - студент с женой. Чешет репу:
- Сколько лет преподаю комбинаторику, но таких бл*дских перестановок еще не видел !!!

Вот интересно, чем люди думают, когда пишут такой слоган? "Внутри каждой женщины скрыта богиня. Раскрой ее с помощью нашей бритвы!"

Еще анекдотов >>
Хмельницьки національний Університет

 Український сертифікаційний центр 

 Представник центру в м.Тетіїв

 Романюк Сергій Миколайович

 тел.             096-949-89-39
Державні свята

Сьогодні: День металурга

через 7 днів 26.07.2018
День працівника торгівлі

через 13 днів 01.08.2018
День Військово-Морських Сил України.

через 14 днів 02.08.2018
День аеромобільних військ

через 20 днів 08.08.2018
День військового зв'язку

через 21 днів 09.08.2018
День будівельника

через 21 днів 09.08.2018
День працівників ветеринарної медицини

Вся реклама, повідомлення, оголошення розміщуються БЕЗКОШТОВНО.
Загальна адреса для спілкування - admin@tetiiv.net. Телефон - 5-24-36.
При копіюванні інформації з цього сайту вказуйте джерело.