Інформаційний портал м.Тетіїв

Інформаційний портал м.Тетіїв

Головна сайтуДошка оголошеньФорум
Служба знайомствФотоГалереяГостьова книга
На сайті працює служба поздоровлень жителів Тетіївського району з Днем народження. Кожна організація має змогу добавити в базу власних працівників. Це може зробити кожен бажаючий. Зв`язуйтесь з нами.
Вітаємо!

Через 19 днів, 10.06.2018
святкуватиме свій
День народження


Гончар
Тетяна Іванівна

Працівник Кашперівської медичної амбулаторії. Депутат Тетіївської районної ради. Член виконкому Кашперівської сільської ради. Член Української соціал-демократичної партії. Член комісії – з питань регламенту, депутатської етики, забезпечення діяльності депутатів.


Через 31 днів, 22.06.2018
святкуватиме свій
День народження


Початун
Віталій Миколайович

Депутат Тетіївської районної рди. Член партії „УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка”. Член комісії з питань комунальної власності та підприємництва.




Карта району.
Частина 1, Частина 2

Свята у світі

Вчора: Всесвітній день культурної різноманітності в ім'я діалогу та розвитку

Вчора: Міжнародний день космосу

Вчора: Міжнародний день ЮНЕСКО за культурний розвиток

через 2 дня 24.05.2018
День слов'янської письменності та культури

через 9 днів 31.05.2018
Всесвітній день без тютюну

через 10 днів 01.06.2018
Міжнародний день захисту дітей

через 13 днів 04.06.2018
Міжнародний день дітей - жертв агресії

через 14 днів 05.06.2018
Всесвітній день навколишнього середовища

через 26 днів 17.06.2018
Всесвітній день боротьби з опустелюванням та засухою

Ім'я у серці проростає


Кожен вчитель був учнем і мав у житті свого улюбленого вчителя. З учителями у
школі мені пощастило. Мене навчали прекрасні педагоги. Так, саме своїй улюбленій
вчительці я завдячую тим, що обрала цю професію, бо на якомусь іншому поприщі і
не уявляю себе. Саме вона, мій класний керівник, учителька історії Щербак
Наталія Федорівна, була мені і старшою подругою, і мудрою порадницею. Ми були у
неї останнім випускним класом (через рік після нас вона пішла на заслужений
відпочинок, переїхала жити в інше село і прожила трохи більше 80-ти років). Тому
й віддавала нам наша класна мама (як ми називали її між собою) всі сили, всі
знання, весь досвід... Уроки її незабутні, її методи роботи я застосовую ще й
досі. Живуть тепер серед моїх учнів її слова, її поради. її вислови, її
прізвище, її добре ім я. Дарма, що пройшло більше 30 років, як ми закінчили
школу, але живе моя улюблена вчителька вже у моїх учнях.
Була вона стрункою, високою, з гладенько причесаним волоссям, зібраним у
важкий вузол. Легка срібляста поволока прикрашала її голову і викликала у нас
повагу та шанобливе ставлення. Завжди спокійна, врівноважена, з ледь помітною
посмішкою в кутиках губ... Примружені очі випромінювали тепло і привітність.
Лагідна материнська долоня не минала нагоди погладити неслухняного чуба чи
пригорнути до себе дитячі плечі. Голос, м'який і тихий, полонив мою відкриту
душу, а виважені, наповнені мудрим змістом і великим життєвим досвідом слова
глибоко западали в моє дитяче серце і залишилися там назавжди. Проникливий
погляд помічав у дитині найменші зміни у настрої. Ще тоді, у сімдесятих, коли
про психологію у школах й мови не велося, вона була справжнім психологом, в
задушевних відвертих бесідах (як групових, так і індивідуальних) вміло
розкривала риси наших характерів, коригувала поведінку, професійно направляючи
на шлях праведний, допомагала кожному пізнавати себе і формуватися, як
особистість. Хоча було це давно, але не стирається з пам яті картинка з
дитинства: була довга сніжна зима, і мої старенькі чобітки геть розлізлися,
напровесні сніг почав набиратися знизу водою, і приходила я зі школи додому з
мокрими ногами. Зранку заклопотана мама (а було у неї нас аж троє дівчаток, і
пройшов лише рік. як ми поховали свого молодого, найкрасивішого і найдобрішого
татка) вилізла на горище і зняла свої ще дівоцькі боти. Я взула їх, хотіла
заплакати, але глянула на маму, а її очі були вже повні сліз. Пішла мовчки у
школу... За декілька днів взяла мене Наталія Федорівна за руку і повела в
"Дитячий світ''... Так я отримала новенькі чобітки і доходила ту зиму, а чобітки
згодились ще й для менших сестричок. Нас, п'ятикласників, було в неї, як мурах
(класи були тоді великі), але вона у кожного побувала вдома. А одного разу, коли
надворі вже порались сутінки, завітала і до нас, в нашу скромну, але чистеньку
домівку. Посиділа на стільчику біля грубки, погомоніла з усіма (наша жіноча
родина була велика), а тоді довго розмовляла з мамою. Прощаючись, міцно
пригорнула мене, усміхнулась до всіх , і стало мені затишно-затишно, наче у мене
з явилась ще одна мама. Згадую свою вчительку, і тепер уже знаю точно: хочеш
пізнати дитину глибше - зумій побувати у неї вдома, відвідай її батьків в
домашній обстановці, і розкриється тобі чи не найголовніше в дитині... Була наша
Наталія Федорівна завжди щира й відверта з нами (дітьми ми це добре помічаємо),
вміла підтримати вчасно і вчасно попередити, великодушно прощала наші дитячі
витівки. її загадкова посмішка з ледь помітною іронією, розважливі слова
розв'язували, здавалось би, нерозв'язні проблеми і найскладніші ситуації в
класі. Я відчувала, як вірить мені моя вчителька, і старалась виправдати її
довіру: і в навчанні, і в класній роботі. А ще для мене вона була найкращою...
подругою. Ми подовгу могли розмовляти про найпотаємніше, вона знала мої дівочі
таємниці, ділилася своїми. Поруч мене була людина, яка могла тільки порадити і
допомогти, а не скористатися чужою радістю чи хвилинною слабкістю. Перерва перед
шостим уроком історії зібрала нас, десятикласників, у нашому історичному. Мав
бути залік. Я посилено готувалася, переглядаючи читаний-перечитаний текст.
Задзвонив дзвінок, до класу зайшла Наталія Федорівна, зупинилась біля дверей і
усміхнено-загадково глянула на мене -наші очі зустрілись. Я зрозуміла, що вона
мене кличе. "До тебе прийшли, я тебе відпускаю, залік здаси іншим разом", -тихо-
лагідно мовила, ніби благословила. За дверима стояв ВІН, ми давно не бачились
(він уже навчався у вузі). Проговорили цілий урок... Щаслива, окрилена, я так і
не подякувала своїй учительці. Але вона бачила мої очі... А якщо очі твоїх учнів
щасливі, то і тобі стає радісно, бо в дитячому щасті є краплини твоєї людяності
і доброти. Я завжди намагаюсь так робити. Так навчила мене моя вчителька.
Майстерно уміла Наталія Федорівна і вчити вчитись. Знання і вміння, набуті на її
уроках, допомагали мені всюди: на районних і обласних олімпіадах з історії, на
випускному екзамені в школі, під час навчання в педвузі і навіть на державному
екзамені з наукового комунізму (був колись такий предмет) я отримала "відмінно",
бо перед очима був не вузівський конспект, а шкільний підручник і зошит з усіма
помітками, що їх я робила на уроках Наталії Федорівни. Шкільні роки... Скільки
мрій, сподівань, задумів... Але "зрізана" в області моя медаль чітко вказала на
реалії життя: любила історію, мріяла стати філологом, а стала учителем біології.
Навчання у вузі, сім'я, захоплююча робота, проживання у різних селах віддалили
близькі стосунки з моєю вчителькою. Проте в коловороті шкільних справ я ніколи
не минала нагоди, щоб не згадати Наталію Федорівну. Маю вже чималий педагогічний
стаж, досвід роботи класного керівника, але неодноразово переконуюсь, що вчить
мене моя вчителька і нині. Кожну її фразу, думку продовжую відкривати для себе.
Тільки з часом зрозуміла її слова: "Діти, ви допомагали мені триматися в
найважчі, здавалося, безповоротні хвилини мого життя. Я просто брала до рук ваші
фотографії...". Допомагає такий бальзам і мені, коли беру до рук альбом з
фотокартками своїх випускників. Ці ліки перевірені і осучаснені, бо є ще записи

       Сторінки:  1 2


Фото № 99
1 вересня 2007 рік (10А)
1 вересня 2007 рік (10А)
Це та інші фото ви можете переглятути в розділі ФотоГалерея

Наші партнери
tetiiv
tetiiv
tetiiv
tetiiv
"Фронт змін" Арсенія Яценюка
Випадковий анекдот

Однажды француз шел по лесу и вдруг увидел маленькую, замерзшую лягушку, которая говорит ему человеческим голосом: "Добрый человек, возьми меня с собой"...
Француз сжалился над лягушкой, взял ее домой, накормил, и когда настало время ложиться спать, лягушка сказала ему:
- Возьми меня к себе в постель...
Француз взял.
- А теперь поцелуй меня...
И как только он поцеловал лягушку, она превратилась в очаровательную длинноногую блондинку.
Но в это время зашла жена и почему-то не поверила всей этой истории...

Стук в дверь.
- Кто там?
- Смерть твоя!
- Пошла в жопу!!
- Так и запишем: Рак прямой кишки!!!

Еще анекдотов >>
Хмельницьки національний Університет

 Український сертифікаційний центр 

 Представник центру в м.Тетіїв

 Романюк Сергій Миколайович

 тел.             096-949-89-39
Державні свята

через 6 днів 28.05.2018
День прикордонника

через 7 днів 29.05.2018
День миротворця ООН

через 9 днів 31.05.2018
День працівників видавництва, поліграфії та книгорозповсюдження

через 12 днів 03.06.2018
День працівників водного господарства.

через 13 днів 04.06.2018
Всесвітній день охорони навколишнього середовища

через 15 днів 06.06.2018
День журналіста

Вся реклама, повідомлення, оголошення розміщуються БЕЗКОШТОВНО.
Загальна адреса для спілкування - admin@tetiiv.net. Телефон - 5-24-36.
При копіюванні інформації з цього сайту вказуйте джерело.