Інформаційний портал м.Тетіїв

Інформаційний портал м.Тетіїв

Головна сайтуДошка оголошеньФорум
Служба знайомствФотоГалереяГостьова книга
На сайті працює служба поздоровлень жителів Тетіївського району з Днем народження. Кожна організація має змогу добавити в базу власних працівників. Це може зробити кожен бажаючий. Зв`язуйтесь з нами.
Вітаємо!

Через 5 днів, 26.09.2018
святкуватиме свій
День народження


Дворковий
Анатолій Андрійович

Начальник Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції. Депутат районної ради. Член Партії регіонів. Член комісії з питань законності і правопорядку.


Через 9 днів, 30.09.2018
святкуватиме свій
День народження


Безугла
Надія Василівна

Начальник Тетіївського районного відділення НАСК „Оранта”. Депутат Тетіївської міської, трьох скликань Тетіївської районної рад. Відмінник народної освіти УРСР. Член Партії регіонів. Член комісії з питань соціально-економічного та культурного розвитку.




Карта району.
Частина 1, Частина 2

Свята у світі

Сьогодні: Міжнародний день миру. Відзначається за рішенням Генеральної Асамблеї ООН як день глобального закінчення вогню, воєнних дій та відмови від насильства

через 4 дня 25.09.2018
Всесвітній день моря. Один з міжнародних днів у системі ООН

через 10 днів 01.10.2018
Міжнародний день людей похилого віку.Проголошено Генеральною Асамблеєю ООН у 1990 році

через 10 днів 01.10.2018
Міжнародний день музики. Проголошено у 1975 році за рішенням ЮНЕСКО

через 10 днів 01.10.2018
Всесвітній день середовища проживання

через 11 днів 02.10.2018
Всесвітній день архітектури. Засновано Міжнародною спілкою архітекторів

через 13 днів 04.10.2018
Всесвітній день тварин. Проголошено з метою підвищення громадськістю свідомості щодо необхідності захисту навколишнього середовища та з метою активного захисту тварин

Ім'я у серці проростає


Кожен вчитель був учнем і мав у житті свого улюбленого вчителя. З учителями у
школі мені пощастило. Мене навчали прекрасні педагоги. Так, саме своїй улюбленій
вчительці я завдячую тим, що обрала цю професію, бо на якомусь іншому поприщі і
не уявляю себе. Саме вона, мій класний керівник, учителька історії Щербак
Наталія Федорівна, була мені і старшою подругою, і мудрою порадницею. Ми були у
неї останнім випускним класом (через рік після нас вона пішла на заслужений
відпочинок, переїхала жити в інше село і прожила трохи більше 80-ти років). Тому
й віддавала нам наша класна мама (як ми називали її між собою) всі сили, всі
знання, весь досвід... Уроки її незабутні, її методи роботи я застосовую ще й
досі. Живуть тепер серед моїх учнів її слова, її поради. її вислови, її
прізвище, її добре ім я. Дарма, що пройшло більше 30 років, як ми закінчили
школу, але живе моя улюблена вчителька вже у моїх учнях.
Була вона стрункою, високою, з гладенько причесаним волоссям, зібраним у
важкий вузол. Легка срібляста поволока прикрашала її голову і викликала у нас
повагу та шанобливе ставлення. Завжди спокійна, врівноважена, з ледь помітною
посмішкою в кутиках губ... Примружені очі випромінювали тепло і привітність.
Лагідна материнська долоня не минала нагоди погладити неслухняного чуба чи
пригорнути до себе дитячі плечі. Голос, м'який і тихий, полонив мою відкриту
душу, а виважені, наповнені мудрим змістом і великим життєвим досвідом слова
глибоко западали в моє дитяче серце і залишилися там назавжди. Проникливий
погляд помічав у дитині найменші зміни у настрої. Ще тоді, у сімдесятих, коли
про психологію у школах й мови не велося, вона була справжнім психологом, в
задушевних відвертих бесідах (як групових, так і індивідуальних) вміло
розкривала риси наших характерів, коригувала поведінку, професійно направляючи
на шлях праведний, допомагала кожному пізнавати себе і формуватися, як
особистість. Хоча було це давно, але не стирається з пам яті картинка з
дитинства: була довга сніжна зима, і мої старенькі чобітки геть розлізлися,
напровесні сніг почав набиратися знизу водою, і приходила я зі школи додому з
мокрими ногами. Зранку заклопотана мама (а було у неї нас аж троє дівчаток, і
пройшов лише рік. як ми поховали свого молодого, найкрасивішого і найдобрішого
татка) вилізла на горище і зняла свої ще дівоцькі боти. Я взула їх, хотіла
заплакати, але глянула на маму, а її очі були вже повні сліз. Пішла мовчки у
школу... За декілька днів взяла мене Наталія Федорівна за руку і повела в
"Дитячий світ''... Так я отримала новенькі чобітки і доходила ту зиму, а чобітки
згодились ще й для менших сестричок. Нас, п'ятикласників, було в неї, як мурах
(класи були тоді великі), але вона у кожного побувала вдома. А одного разу, коли
надворі вже порались сутінки, завітала і до нас, в нашу скромну, але чистеньку
домівку. Посиділа на стільчику біля грубки, погомоніла з усіма (наша жіноча
родина була велика), а тоді довго розмовляла з мамою. Прощаючись, міцно
пригорнула мене, усміхнулась до всіх , і стало мені затишно-затишно, наче у мене
з явилась ще одна мама. Згадую свою вчительку, і тепер уже знаю точно: хочеш
пізнати дитину глибше - зумій побувати у неї вдома, відвідай її батьків в
домашній обстановці, і розкриється тобі чи не найголовніше в дитині... Була наша
Наталія Федорівна завжди щира й відверта з нами (дітьми ми це добре помічаємо),
вміла підтримати вчасно і вчасно попередити, великодушно прощала наші дитячі
витівки. її загадкова посмішка з ледь помітною іронією, розважливі слова
розв'язували, здавалось би, нерозв'язні проблеми і найскладніші ситуації в
класі. Я відчувала, як вірить мені моя вчителька, і старалась виправдати її
довіру: і в навчанні, і в класній роботі. А ще для мене вона була найкращою...
подругою. Ми подовгу могли розмовляти про найпотаємніше, вона знала мої дівочі
таємниці, ділилася своїми. Поруч мене була людина, яка могла тільки порадити і
допомогти, а не скористатися чужою радістю чи хвилинною слабкістю. Перерва перед
шостим уроком історії зібрала нас, десятикласників, у нашому історичному. Мав
бути залік. Я посилено готувалася, переглядаючи читаний-перечитаний текст.
Задзвонив дзвінок, до класу зайшла Наталія Федорівна, зупинилась біля дверей і
усміхнено-загадково глянула на мене -наші очі зустрілись. Я зрозуміла, що вона
мене кличе. "До тебе прийшли, я тебе відпускаю, залік здаси іншим разом", -тихо-
лагідно мовила, ніби благословила. За дверима стояв ВІН, ми давно не бачились
(він уже навчався у вузі). Проговорили цілий урок... Щаслива, окрилена, я так і
не подякувала своїй учительці. Але вона бачила мої очі... А якщо очі твоїх учнів
щасливі, то і тобі стає радісно, бо в дитячому щасті є краплини твоєї людяності
і доброти. Я завжди намагаюсь так робити. Так навчила мене моя вчителька.
Майстерно уміла Наталія Федорівна і вчити вчитись. Знання і вміння, набуті на її
уроках, допомагали мені всюди: на районних і обласних олімпіадах з історії, на
випускному екзамені в школі, під час навчання в педвузі і навіть на державному
екзамені з наукового комунізму (був колись такий предмет) я отримала "відмінно",
бо перед очима був не вузівський конспект, а шкільний підручник і зошит з усіма
помітками, що їх я робила на уроках Наталії Федорівни. Шкільні роки... Скільки
мрій, сподівань, задумів... Але "зрізана" в області моя медаль чітко вказала на
реалії життя: любила історію, мріяла стати філологом, а стала учителем біології.
Навчання у вузі, сім'я, захоплююча робота, проживання у різних селах віддалили
близькі стосунки з моєю вчителькою. Проте в коловороті шкільних справ я ніколи
не минала нагоди, щоб не згадати Наталію Федорівну. Маю вже чималий педагогічний
стаж, досвід роботи класного керівника, але неодноразово переконуюсь, що вчить
мене моя вчителька і нині. Кожну її фразу, думку продовжую відкривати для себе.
Тільки з часом зрозуміла її слова: "Діти, ви допомагали мені триматися в
найважчі, здавалося, безповоротні хвилини мого життя. Я просто брала до рук ваші
фотографії...". Допомагає такий бальзам і мені, коли беру до рук альбом з
фотокартками своїх випускників. Ці ліки перевірені і осучаснені, бо є ще записи

       Сторінки:  1 2


Фото № 10
Тетіїв 2014 ремонт дороги,вул.Ватутіна
Тетіїв 2014 ремонт дороги,вул.Ватутіна
Це та інші фото ви можете переглятути в розділі ФотоГалерея

Наші партнери
tetiiv
tetiiv
tetiiv
tetiiv
"Фронт змін" Арсенія Яценюка
Випадковий анекдот

Эта дивная история произошла с моей подругой. Может с кем-то такое и приключалось если да, Вы конечно меня поймете.
Моя подруга добрейший души человек, по настоянию родителей приобрела себе мобильный телефон, это произошло в том году, когда телефоны были большой редкостью, а сотовая связь вообще считалась чем-то сверхестественным.

Так вот. Гуляла она где-то на природе, на берегу живописной реки Днепр (Киев), где полно атракционов, маленьких детей, собачек и конечно ресторанчиков под открытым небом. Но к сожелению такое понятие как биотуалет в то время видимо отсуствовало, и туалетом называлось странное строение, которое когда-то было белым. Просто с потрясным ароматом, от которого на глаза наворачиваются слезы и после посещения которого хочется просто срочно в баньку. Моя подруга конечно знала это, но почемуто все равно пошла прихватив с собой новенький мобильный телефон видимо чтобы не потерятся в зловониях. И естественно он у нее упал в дырочку, в этом самом туалете, но там было не глубоко и она какимто образ выудила его от туда. За то время пока она пыталась достать телефон он впитал в себя все те выделения, что оставила после себя прекрасная половина человечества на протяжении всего существования данного строения. Достала мобильник, Слава Богу. Вернувшись к друзьям и расказав, что произошло очень долго смеялась, но телефон то не работает, что делать никто не знал. Но какойто умник посоветовал, чтобы вытянуть из телефона всю влагу ему надо полежать какое-то время в САХАРЕ. Что моя подруга и сделала.
Через день телефон не работал все равно, и она всетаки понесла его в сервисный центр. Приятный менеджер встретил ее с улыбкой и взявши телефон в руки поинтерисовался почему он липкий. Подруга ответила, потомучто в сахаре лежал, менеджер улыбнулся еще шире и с восклицанием, так он у Вас сладенький лизнул пару раз телефончик. Надо было видеть лицо моей подруги. Но надо было видеть лицо менеджера, когда она ему сообщила, что перед этим он валялся час в говне.

В Англии:
- Сынок, мне кажется, тебе пора жениться.
- Что ж, почему бы нет? Но на ком??
- А наша соседка справа?
- Эта Солли, которая каждый день играет на фортепиано?
- Да.
- Но я не люблю ее!!!
- Ну, сынок... А соседка справа??
- Эта Джейн, каждый вечер бегающая по парку???
- Да...
- Но я же ее не люблю!!
- ... Сынок, но кого же ты любишь?
- Кучера Джона, мама.
- Сынок, но он же католик!!!

Еще анекдотов >>
Хмельницьки національний Університет

 Український сертифікаційний центр 

 Представник центру в м.Тетіїв

 Романюк Сергій Миколайович

 тел.             096-949-89-39
Державні свята

Вчора: День працівників лісу

Сьогодні: Міжнародний день миру

Завтра: День партизанської слави

через 1 день 22.09.2018
День партизанської слави

через 6 днів 27.09.2018
Всесвітній день туризму

через 6 днів 27.09.2018
День машинобудування

через 9 днів 30.09.2018
Всеукраїнський день бібліотек

через 10 днів 01.10.2018
Міжнародний день людей похилого віку

через 10 днів 01.10.2018
Міжнародний день музики

Вся реклама, повідомлення, оголошення розміщуються БЕЗКОШТОВНО.
Загальна адреса для спілкування - admin@tetiiv.net. Телефон - 5-24-36.
При копіюванні інформації з цього сайту вказуйте джерело.